У дрімотних пошуках незвіданого Кадату

Світ снів — це царство без меж, де логіка блякне перед обличчям уяви, а страх і краса крокують поруч як мовчазні тіні. Саме у таку незбагненну дійсність занурює нас Говард Лавкрафт у повісті "У дрімотних пошуках незвіданого Кадату", творі, що є чи не найяскравішим взірцем його "Циклу Снів". Це мандрівка духом, свідомістю, а іноді й чимось більшим. Молодий мрійник шукає легендарне місто Кадат — містичний символ ідеалу, краси, втраченої домівки або, можливо, власного «я». Стиль Лавкрафта у цьому творі — особливо гіпнотичний. Його мова тече, як ріка сновидінь: в'язка, обволікаюча, часом тривожна, але невідпорно красива. Автор не боїться надмірностей у описах, адже вони не прикрашають — вони творять. Через них читач не просто бачить — він відчуває, чує, вдихає пил від покинутих храмів і затаєно слухає шелест крил великих невідомих істот. Кадат постає як вічний символ того, що ми колись любили — дитинства, дому, місця, де душа була спокійна. І хоча герою судилося подолати нескінченну кількість перепон, істинна мандрівка відбувається всередині нього.