Улісс

Це — потік. Як море, що не має берегів. Як свідомість, що не знає меж. Як мандрівка, в якій не шукають фіналу — шукають себе. Замість епічних битв — Дублін, один-єдиний день. Замість міфічного Одіссея — рекламіст єврейського походження, який просто блукає містом. Але під кожною звичайною дією — океан сенсів. Кожен його крок — алегорія. Кожна зустріч — відлуння античного епосу. Джойс бере канонічного героя й перевдягає його в сірий костюм, змушує йти поміж пивних кухлів, сміття й людських голосів. Його стиль — шалений, гіпнотичний, експериментальний. Роман говорить голосами багатьох. Свідомість персонажів вільно тече крізь сторінки — як сни, як думки, як безладдя, з якого складається наше щоденне «я». Це — потік свідомості, де немає розділових знаків, правил, обмежень. Логіка поступається правді відчуттів.