Усі квіти Парижа

Події роману розгортаються у двох часових лініях у теперішньому та минулому. Це впізнаваний стиль Сари Джіо, тому я б не радила читати її книги підряд, аби не знецінити враження. Ця історія з тих, після яких ще довго щемить у серці.

Я тут добряче поплакала. Момент з Козі залишив глибокий слід у пам’яті як нагадування про те, якою жорстокою може бути доля, наскільки нікчемними бувають чоловіки й водночас якими сильними є жінки. А материнська любов це неймовірна сила!

Головна героїня Керолайн прокидається в лікарні без пам’яті. Вона змушена по крихтах збирати своє життя заново. Їй самотньо, порожньо, її існування здається нікчемним ні друзів, ні чіткого розуміння, ким вона є. Листи з минулого, знайдені у власній квартирі, стають початком глибокої, болісної й зворушливої історії.

У минулому ми знайомимося із Селін молодою вродливою вдовою, яка живе в окупованому Парижі 1943 року. Вона разом із батьком власниця квіткової крамниці й виховує маленьку донечку Козі. Її життя і так сповнене страху та втрат, але одного дня до крамниці заходить німецький офіцер. Захоплений Селін, він будь-що прагне її отримати через шантаж, забираючи жінку до своєї квартири. Часи, у які живуть жінки, не залишають їм вибору. 

Керолайн, розслідуючи історію Селін, паралельно намагається віднайти й власне минуле. Ці дві жіночі долі, розділені десятиліттями, переплітаються в історії про втрату, біль, виживання та надію.