Лірика Василя Симоненка, без перебільшення, є неперевершеною і часто — патріотичною, а ще — мелодійною та натхненною. Митець прагнув до того, щоб бачити Україну — самостійною та сильною державою. І це яскраво виражалося у його поетичному доробку. У програмі Зовнішнього незалежного оцінювання є питання про один з його найкращих віршів — «Задивляюсь у твої зіниці».

За видом лірики твір належить до громадянської та патріотичної.

За жанром це — лірична поезія.

Головною думкою, або ідеєю твору, є показ щирих синівських почуттів митця до своєї неньки-Батьківщини.

Темою твору є возвеличення рідного краю та його історичної минувшини.

Віршований розмір: шестистопний ямб.

Перехресне римування — за схемою а – б, а - б.

Провідними мотивами у поезії є зізнання Василя Симоненка у вічній і неосяжній любові до української землі. Він звертається до своїх співвітчизників, закликаючи їх бути такими ж відданими дітьми для України, як він.

Композиційна будова. Весь твір є не чим іншим, як монологом ліричного персонажа, через якого промовляє автор, але він уособлює патріотичні почуття не однієї особистості, а цілого ешелону людей, що були сучасниками В. Симоненка.

Образи. Головним образом є ліричний герой, але він не єдиний, оскільки наскрізним у творі є образ України-Батьківщини — «матір», «молитва», «вікова розпука».

Поезія насичена художніми засобами:

епітетами;
метафорами;
порівняннями;
гіперболами;
літотами;
риторичними питаннями.

Вірш «Задивляюсь у твої зіниці — зворушлива сповідь-зізнання українця-патріота до своєї неньки-Батьківщини, в якій він бачить найбільшу цінність та яка уособлює його найбільшу любов. І він буде боротися з ворогом заради неї. Митець розповідає про те, що навколо його рідної землі скупчилося багато недругів, і він зробить все можливе, аби стати на її захист і говорить про те, що йому потрібні для цієї справи друзі, які б йому в цьому допомогли. Маються на увазі такі ж українські сини, які знають ціну патріотизмові та своїй Батьківщині і які пліч-о-пліч стануть в складних боях (в переносному і прямому смислі) на благо спільного майбутнього українців.

Час, коли митець жив та творив, був досить складним, друк творів унеможливлювала цензурна заборона. Тож лишатися справжнім патріотом було непросто. Але Василь Симоненко завжди зоставався вірним своїй ідеї та синівським почуттям, які оспівані у поезії «Задивляюсь у твої зіниці».