Вайбова рецензія 13.0. "Свята трійця" українського фейсбуку

Слухай сюди, ща буде чисто пацанський розклад за цю «святу трійцю» українського фейсбуку. Якщо ти думав, що література - це тільки пильні полиці та нудні пики в підручниках, то цей фоліант під назвою «Срав пес, перділи гуси» - це як знайти заначку в старій олімпійці, чистий андеграунд, пацани.
Це не книжка, це реальний культурний гоп-стоп. Горовий та Чепинога зібралися, перетерли за життя і видали такий концентрат жизи, що в тебе кепка сама на потилицю з’їде.

Віталій Чепинога - це той самий мудрий бро з під'їзду, який може розкидати за геополітику і за те, чому кабачки - це зло, сидячи на кортах. Його тексти - це як філософський камінь, тільки замість каменю - сємки.
Руслан Горовий - майстер жорстких сторітеллів. Він тобі розкаже таку історію про «житуху», що ти спочатку поржеш, а потім підеш палити на балкон у глибоких роздумах, бо воно б’є прямо під дих.
Людмила Горова - це жіночий голос розуму в цій пацанській тусовці. Вона знає, як заговорити систему, щоб та лягла.

Сама назва - це вже маніфест. «Срав пес, перділи гуси» - це ж ідеальний опис будь-якої незрозумілої двіжухи в країні чи в особистому житті. Коли все йде по бороді, ти просто кажеш цю фразу і стаєш невразливим, як Кличко у кращі роки, та яке роки...він і ща непробиваємий, як політик правда. 
Книга - це збірка постів, думок і лютих приколів, які тримають наш моральний дух, шоб він не впав нижче плінтуса. Це про те, як виживати з гумором, коли навколо суцільний сюр. Це як зайти в генделик, де всі свої, і кожен травить таку байку, що ти аж за живіт хапаєшся.
Поки одні намагаються флексити складними словами, ці троє рубають правду-матку, як дрова на зиму. Тут немає цензури, тут є тільки вайб свободи і розуміння того, що ми - непереможні, поки вміємо стібатися самі з себе.