Вайбова рецензія 17.0. Справжній мужик

Читати цю книженцію - це як вимкнути старий мультик і раптово ввімкнути якісний підлітковий нетфліксівський серіал про пошук себе. Тут вайб зовсім інший, такий собі coming-of-age замішаний на детективі та сімейних скелетах у шафі, від яких іноді пробирає мандраж.

Арсен - це ж не просто пацан, це дзеркало для багатьох із нас, хто відчуває, що вдома щось не так, що дорослі щось приховують і взагалі світ навколо якась крива постановка. Його поїздка в село до бабусі - це не просто канікули з пиріжками, це реальний квест, де замість ігрових монстрів треба перемагати власні страхи та розплутувати вузли минулого своєї родини. Мені дуже зайшло те, як Роздобудько виписує цей перехід від образу «міського мажора» ...ну, чи просто звичайного підлітка з гаджетами... до чувака, який починає шарити, що таке справжня чоловіча відповідальність і честь.
Там такий густий заміс на таємницях, що ти реально сидиш і думаєш: «Бро, ну шо там далі, хто цей таємничий предок і чому навколо стільки дивних збігів?». Це книга про те, як важливо знайти своє коріння, щоб не бути тим самим йолопом, якого несе куди заманеться. Арсен вчиться чути тишу, вчиться розуміти природу і, головне, розуміти людей навколо, які не завжди такі плоскі, як здаються в інстаграмі.

Це дуже тепла, але водночас драйвова історія про те, що бути крутим - це не про шмотки чи айфон, а про те, щоб мати дух того самого козака, тільки в сучасних кросівках. Якщо хочеться чогось такого, щоб і подумати, і трохи порефлексувати над власним життям, поки п’єш каву, то «Арсен» - це саме той контент. Він не вантажить зайвим моралізаторством, він просто показує, як один малий може розворушити ціле кубло старих таємниць і вийти з цього справжнім мужиком.