●Пуделко чоколядних цукерків зі зображенням картини Архипа Куїнджі "Місячна ніч", контрабандні помаранчі та пляшка шампану. Саме такий романтичний набір було знайдено на віллі, оповитій загадкою...Бо поруч із пазлітками від цукерків – труп її власника, Томашевича. Кажуть, самогубство. Втім?!

♤Хто все ж вбив акціонера почесного міського Товариства, головного директора у фірмі з продаж солоду та хмелю, а опісля – учасника партії народної демократії і кандидата на президенти міста?!

♤Хто ця загадкова незнайомка, котра наминала чоколядові цукерки й спостерігала за передсмертними муками свого колишнього коханця. А може чоловіка? Та пані, котра втрачає свідомість від порізаного пальчика й спокійно спостерігає за тортурами. Ще одна підказка: вона не переносить запаху тютюну. Тих кубинських цигарок, які курив Томашевич.

♤І де ж врешті-решт та таємнича папка, документи якої слугували інструментом для шантажу чотирьох інших, теж вбитих за загадкових обставин, акціонерів? Чи вони були тільки зброєю у руках проти вищих ешалонів?

● Відповіді на всі ці питання намагається віднайти журналіст Марко Крилович, більш знаний як Нічний репортер. В цьому йому неофіційно допомагає комісар поліції Роман Обух, якого начальство відсторонило від розслідування вбивства. То ж розслідування із ароматом помаранчів обіцяє бути авантюрним!

🧭Події у книзі розгортаються упродовж всього 5-ти днів [від 22 вересня 1938 року до 26]. То ж одразу зізнаюся, я була вражена майстерністю жонглювання Юрія Винничука скляних кульок під назвами "Час", "Інтрига". А окремої уваги заслуговує атмосфера тодішнього Львова: міста, яке живе застиглим у повітрі передчуттям війни

● Тут шинки-мордовні, затишні каварні, крамнички з дивними назвами штибу "Масло, цвяхи, мило, мастило, шварц", оповиті таємницями вілли, брама "Ґранд-готелю", торохтіння фіякрів і м'яке мерехтіння вуличних ліхтарів крізь паволоку мжички.

● "У "De la Paix", як завше надвечір, роїлося від темних типів, які вирішували проблеми, укладали угоди і накреслювали плани, хоча й було чимало гравців у бриджа, звісно ж, на папіроски. Кельнери снували з неймовірною швидкістю, спритно ухиляючись від, здавалося б, неминучих зіткнень"