як складно цьому страху протистояти, навіть маючи логічні докази.

Кнмга «Аптекар Мельхіор і привид з вулиці Ратаскеву» Ідрек Харгла це не просто детектив із загадковими смертями, а спроба поєднати історичну достовірність із майже готичною атмосферою страху.  
Таллінн ХV століття тут не декорація, а повноцінний учасник подій тісний, темний, просякнутий чутками і вірою в надприродне.
Сюжет розгортається навколо серії смертей, які спершу здаються містичними , жертви нібито зустрічали привида перед загибеллю. Аптекар Мельхіор, який виступає центром історії поступово розкладаю цю «надприродність» на логічні складові. І саме тут стежки працює найкраще , він будує напругу не через факт убивства, а через протиставлення віри та розуму. Читач постійно балансує між двома поясненнями і це тримає інтригу до кінця.  
Образ Мельхіора Вакенстеде прописаний стримано, але чітко. Він не типовий харизматичний детектив, а радше спостерігач і аналітик, який діє всупереч паніці довкола. Його сила у холодній логіці, і саме вона контрастує з містичним страхом місцевих. Атмосфера неймовірна, середньовічний Таллінн із його вузькими вулицями, темними будинками та постійним відчуттям загрози створює майже відчутний простір. Привид тут не стільки персонаж, скільки метафора колективного страху, який легко перетворюється на інструмент маніпуляції.
Втім, сюжет завжди однаково тримає темп. Місцями розслідування затягується, а другорядні лінії не додають достатньої ваги, щоб виправдати цю повільність. Через це напруга просідає, і детективна інтрига тимчасово просто втрачається.  
У підсумку це вдалий історичний детектив, який працює через атмосферу й інтелектуальну гру, а не через динаміку.  
Книга переконливо демонструє, як легко страх може маскувати злочин і як складно цьому страху протистояти, навіть маючи логічні докази.