«Якби ж вона читала “Кобзаря”! Вона б знала Катерину!..»

Відгук на повість «Життя»!

За історією кохання Микола Хвильовий ховає значно більше народний бунт, тривогу епохи, зіткнення ідеологій. Між рядками тут набагато глибший зміст: і комуністична влада, і партизанщина, і гірка правда часу. Читаючи, мимоволі замислюєшся, якими ж сміливими були письменники й поети… І стає зрозуміло, чому саме їх переслідували влади всіх поколінь.

У центрі повісті дівчина Оксана. Батьки її дуже любили, оберігали, мало не сюсюкали. Їй уже сімнадцятий рік минає, а на вечорниці не пускають. Та одного разу вона таки йде до подруги тієї, що вже «доросле життя» пізнала. Там Оксана зустрічає Мишка бравого комуніста, який красивими словами малює їй майбутнє і розповідає, що ось-ось чекатиме наказу їхати до Києва. Одного вечора на возі… на сіні…дівчина віддається Мишкові й вагітніє… а він її покидає. Історія, здавалося б, не нова. Але автор боляче й прямо звертається і до читача, і до самої Оксани.

Особливо пронизують слова-докір/повчання від автора: 

«Якби ж вона читала “Кобзаря”! Вона б знала Катерину!..»  
Та Оксана була неписьменна…