Це продовження "Синього птаха", написане Морісом Метерлінком у найтяжчі роки (тепер ми як ніколи це розуміємо!), у 1918 році, після страшних років Першої світової війни. Я завжди дивувалася тому, що найвидатніші митці створювали і створюють свої найсвітліші твори, в яких заховані ідеали добра, світла, віри та надії у людство, саме у найтрагічніші етапи життя людства. Не є виключенням і "Заручини". Мене особисто до сих пір не відпускають враження від деяких глибоких епізодів цього твору, хоча читала я цю книгу більше десяти років тому.
Особливо згадую наступне.
Видатні твори завжди перегукуються між собою. От згадайте відому сцену між Люком Скайвокером та Майстером Йодою, коли останній навчав Люка силою думки підіймати речі у повітря, адже той мав витягти з болота свій корабель. Він намагався, але марно, і різко викрикнув: "Я стараюся!" На що Майстер Йода відказав: "Треба не старатися, а робити!"
У "Заручинах" знаходимо подібну сцену, коли Тільтіль на запитання Феї "Нас ніхто не почує?" відповідає "Не думаю...", а Фея розсерджено каже: ""Треба не думати, а знати!".
І знову символіка дуже глибока, адже йдеться про вибір кохання на все життя. І цей вибір хлопець має зробити свідомо, саме тому і відправляється у далеку подорожу та навіть звертаєтсья за порадою до предків. Якби і ми були такими серйозними та так само довго розмірковували щоразу, роблячи вибір у важливих справах, то, напевно, життя наше мало би геть інший вигляд та зміст.
Книга, так само, як і "Синій птах", обов'язкова для прочиатння в родинному колі.