Небагато написано про автора роману в українському сегменті інтернету, але скупо і про основне вміщено в статті Вікіпедії: популярний, лауреат багатьох премій, 20 романів, сценарист і критик – такий стандартний послужний список. Я би висловився яскравіше, хоч і на підставі всього лиш одного цього роману, вартого схвальних коментарів. В ньому автор не відійшов від власних уподобань, піднімаючи проблеми пошуку себе (самоідентифікації і шляху), взаємин. Особливістю саме твору «Жуль» полягає в тому, що на передньому плані – взаємини між людиною і службовою собакою, поводирем незрячої людини. Причому пригоди пари: людина плюс собака, виникають не між підопічною – дівчиною, яка втратила зір і, власне, Жулем. Героєм номер один, після пса, є молодий француз сирійського походження, майже випадковий свідок і учасник невеличкого непорозуміння в аеропорту, де він виявив галантність до пасажирки з собакою і зробив неоціниму послугу їй, а більше – Жулю. Ван Ковеларт розвинув одну з улюблених тем – особливості такого роду помічників людей. Я би міг сумніватися, наскільки глибоко письменник дозволяє фантазії розширити сприйняття психіки домашньої тварини. Здається, він наділив пса антропоморфічними рисами, які відсутні в реальності. А насправді він дійсно дуже добре орієнтується в системі підготовки, вихованні помічників для незрячих і окремо – для людей з епілепсією.

          В романі з доволі оптимістичним фіналом є трохи відчуття, коли хочеться запитати автора: чи не забагато щасливих розв’язок? Однак, краще його читати, радіючи за персонажів. На чиєму боці будуть основні симпатії? Само собою, на боці Жуля. Він влаштував прекрасну перспективу для новоствореної пари, де дівчині повертають втрачений зір і вона, завдяки псові і своєму новому другові, відновлює довіру до чоловічої половини людства. А її обранець повертається до свого покликання, яке також є багатообіцяючим. І що тут головне: кохання чи успіхи в житті? Визначте акценти самі, прочитавши книжку. Що я обіцяю, так це емоції, які стримувати важко.

          Я був лаконічним, як стаття у Вікіпедії про автора. Переклав роман неперевершений знавець своєї справи – Іван Рябчій.