Знайомтесь: фундаментальне фентезі у всій красі

Хочеться написати рецензію на  «Алісоу в Країні Див» суто в раках нашого конкурсу. Бо всі звикли вішати на неї ярлик «казка абсурду» чи дитячої маячні, але ж по факту це кристально чистий зразок жанру, який заклав жирну базу для купи сучасних хітів. Якщо відкинути всі ті філософські та математичні приколи Керролла, перед нами просто канонічне портальне фентезі.
Є звичайна дівчинка з нашого, нудного реального світу. Вона знаходить магічний прохід - оцю кролячу нору, яка працює абсолютно так само, як шафа в Нарнію або будь-який магічний перехід у книжках Ніла Геймана. Вона туди летить і потрапляє в інший вимір зі своїми абсолютно дикими законами фізики. Це ж типовісінький троп про попаданців!
Далі маємо цілком робочу магічну систему. Оті пиріжки з написом «З'їж мене» і пляшечки «Випий мене» - це ж чиста алхімія та зіллєваріння, які змінюють тіло героя. І як у будь-якому нормальному продуманому фентезі, тут є свій бестіарій потужних магічних істот. Чеширський Кіт, який вміє телепортуватися і зависати в повітрі? Та це ж ідеальний магічний трикстер. Гусінь, яка курить кальян і роздає загадкові поради - типовий стародавній оракул.
А сама будова Країни Див? Це взагалі не хаос. Це альтернативний всесвіт зі своєю специфічною диктатурою, де править магічна аристократія на чолі з неадекватною Червоною королевою. У них своя армія з карт, свої жорстокі суди і страти. Аліса буквально проходить класичний квест героя: вона має вижити в максимально ворожому магічному середовищі, швидко адаптуватися до його правил і тупо не втратити голову. У прямому сенсі слова.

Тому «Аліса» це далеко не "казка для дорослих", як ми звикли вважати - це фундаментальне світобудування, де магія просто вшита в кожен міліметр простору.