Зорі дивляться вниз

У центрі історії — хлопець, який виростає під вагою чужих рішень і чужої жадібності. Кронін показує як юнак пробує втримати людяність у місці, де кожен день нагадує про крихкість життя. Немає прямолінійної боротьби «добра» і «зла».  Тут сутичка між вигодою і прагненням зберегти себе. Тема відповідальності не подається як абстрактний принцип — вона в тому, як персонажі мовчать, ухвалюють дрібні рішення, уникають прямого погляду. Автор фіксує моменти, коли вибір робиться мимохідь, але змінює все. «Зорі дивляться вниз» про те, як маленькі внутрішні зусилля інколи виявляються значнішими, ніж гучні заяви. Кронін показує, що навіть у найтемніших умовах людина здатна побачити напрямок, у якому варто йти.