Книга Лариси Залеської Онишкевич це книга про війну і дітей. У ній майже фотографічно зафіксовано факти Другої світової війни в житті маленької дівчинки зі Стрия. Прощання з Батьківщиною, довга і складна дорога на Захід, життя в таборах для переміщених осіб. Про дорослішання і пошук себе, здобування освіти, про родину і про родини авторка пише легко, з гумором. Це зворушлива розповідь про гуманність і солідарність, про людську та національну гідність, про громадянську й соціальну мужність як цінність і як сенс буття людини в межових ситуаціях. А лейтмотивом всієї розповіді є пам’ять Ітаки, спогади, думки і роздуми про Україну.

Уже назва книги є метафорою життєвих траєкторій в умовах Другої світової війни, розповіді про них у часі та просторі як про подію, як про джерело осмислення людського буття-в-світі.