"Двоє добродіїв із Брюсселя" —  це п'ять динамічних текстів (дві повісті та три новели), об'єднаних темою перемоги кохання над смертю, добра над злом, щастя над хворобою. У притаманній йому легкій лаконічній манері Шмітт досліджує плюси та мінуси подружнього життя в сучасному тлумаченні, ставлення до чужих дітей як до своїх, донорство органів як психологічну дилему; автор торкається також дражливого питання аборту та в іронічній манері показує ставлення до спадку геніїв мистецтва по їхній смерті.