Робити щодня ретвіт запису зі сторінки Юрка Іздрика у Facebook стало повсякденним моїм заняттям. Я не перестаю дивуватись, ЯК (?!!), поки я сплю/їм/п’ю/ходжу на навчання, він встигає написати черговий(геніальний!) вірш. Поезія Іздрика стала особливою для мене ще тоді, у 2011, коли ходила та повторювала «любиш – не любиш,хочеш – не хоч, я відриваю приклеєний скотч». Відтоді книга Юрка Underworld зайняла почесне місце не на полиці, а у рюкзаку, вона стала «книгою-мандрівницею», тією, яка супроводжує тебе скрізь. Від учора склала їй компанію нова віршована книга Іздрика під назвою «Ю»
Враховуючи назву, одразу, несвідомо, проводиш паралель між співзвучністю літери «Ю» і англійського слова «You», тобто «Ти». Дійсно, у цій книзі-щоденнику ти бачиш себе. Себе щоденного. Себе життєвого. Можливо навіть «Ю» без You не існувало б, а може й існувало, але всього лиш у голові письменника. Адже саме завдяки ефекту перенесення «Ю» на «You», «Мертвий щоденник» Юрка (назва ЖЖ письменника на якому він публікує вірші), ніколи не буде мертвим de facto. Його «мертвість» буде залишатись яскравою антитезою до його життєдієвості.
Поезія Іздрика – це те, від чого завжди хочеться кайфувати/релаксувати/паралелізувати та перетинати зі своїм життям. Особливість цих паралелей та перетинів у тому, що вони ніколи не були награними. Таке враження, що він пробирається у підсвідомість і просто, без зайвого пафосу, оголює думки свої-твої-його-її. У цьому увесь Іздрик. Він має магічну здатність створювати всесвіт з різних світів/характерів/почуттів/емоцій. У всесвіті його поезії можна знайти безліч світів нашого життя. Дійсно, для мене книга «Ю» – це левова частка «мого» світу. У якому скупчуються у гелеві ріки емоції, що викликають дорогі люди, у якому є місце для великої віри і трішки меншої зневіри, у якому все одночасно неповторно,але так само як і у всіх, у якому пофігізм, реалізм та оптимізм часто плутаються місцями, у якому буває, що образИ передаються через образИ.
Саме всесвіт, що увібрав в себе світи його/тебе/мене/нас і породжує розчленовану цілісність книги, що приваблює найбільше. Хочеш сьогодні драйву – знайди його там, хочеш ліні – теж знайди, хочеш сексуальності та відвертості – вона теж там є, хочеш знайти підтвердження твоєї сьогоднішньої гіпотези «усе навколо фігня» або «усе навколо прекрасне» – не сумнівайся, ти знайдеш ці підтвердження. Мова Юркової поезії українська до найвідвертішої щирості. Ти її не просто читаєш – ти її відчуваєш: вона розсипається на мікрочастинки та незвіданими вібраціями тремтить у думках, а потім знову скупчується, створюючи цей самий всесвіт Іздрикової поезії.
Як на мене, цю збірку поезії не можливо дочитати. Такі книги не дочитуються. Вони завжди залишаються відкритими для днів/ночей/подій/ситуацій/нових людей,що траплятимуться на шляху, через емоції та ставлення до яких, уже знайомі вірші ти читатимеш по-новому, але у них неодмінно залишатимешся «You»!
Олена Кривенчук