За літературним родом є епосом.

За жанром є новелою.

Важливо! Новела «Дитинство» є однією з восьми, що вкупі складають роман «Вершники». Ці твори ніби й окремі, але пов’язані між собою. Сюжетна лінія та персонажі в кожної свої, проте іноді вони «мандрують» і тих самих героїв можемо зустріти в подальших творах-новелах. До прикладу, Данилка Чабана спершу ми зустрічаємо в «Дитинстві», а потім вже —дорослого Данила в сюжеті новели «Батальйон Шведа».

Місцем дії у творі є південноукраїнські степи.

Час: перші роки ХХ сторіччя (час до революції).

Тема твору «Дитинство» Юрія Яновського: змалювання багатогранного життя українського степового селянства, зображеного на прикладі дитячих років Данилка Чабана. Автор показує злидні й голод степовиків, безпросвітність та пиятику. Але, в той же час, він зумів зобразити вміння цих людей, не зважаючи на обставини, в які вони потрапили, бути життєрадісними, вміти радіти тому, що мають, шанувати працю, любити свободу та природу.

Джерела новели «Дитинство». Основним живильним джерелом цього твору є фольклор. Тож закономірно, що на його сторінка зустрічається безліч обрядів, традицій та святкувань. Так змальовані свята: Сорок святих, Теплого Олексія, Вербна неділя, Білий тиждень, Великдень і т. д.

Також твір перемережаний замовляннями, обрядами, пісенними рядками, легендами та переказами.

Ідея новели «Дитинство»: нетлінність головної цінності народної основи буття — це мораль, обряди, звичаї та традиції; нерозривний зв’язок між поколіннями (головний герой Данилко та його дідусь Данило).

Ідейна спрямованість твору найбільше читається в уривку, де старий прадідусь головного героя (теж Данило) розказує про козаків-турбаїв, що важкою ціною, але змогли відстояти свою свободу. Старий зауважує, що вони теж пішли від того славного роду й не бути ніколи Данилкові кріпаком! Він вчить хлопчину ставати ковалем своєї долі, бути вільним та гордим й вести боротьбу за гідне життя.

Композиційно-стильова особливість твору: наскрізна сюжетна лінія в творі відсутня. Окремі сюжетні картини, пейзажні і побутові епізоди складаються в новелу.

Головні герої новели «Дитинство»:

хлопчик Данилко;

його тато Ригор;

його матір Ригориха;

старий прадід Данило.

Характеристика головних героїв новели «Дитинство» Юрія Яновського.

Данилко — невеликий хлопець-чабанець. Він має попереду перспективи: може стати чабанчуком, чабаненком, а згодом — замісто свого батька чабаном.

Всі події в новелі «пропущені» через глибокий внутрішній світ хлопчика. Читач через авторське слово відчуває все, що проживає та переживає хлопець. «Гола порожня рівнина» для чабанця, який у своєму житті більше нічого й не бачив, відкривається для нього чарівною долиною, із неймовірними запахами трав та квітів. А ще йому відомо про рослини, які придатні в їжу. Їхня сім’я бідує й не надто багато має харчу, тож він завжди вдячний долі за хоч якийсь наїдок. У степу він спостерігає за живими істотами: це жайворонок та орел, чорногуз і ящірка, дикі бджілки та ховрашки з цвіркунами — всі вони — його друзі.

Злидні не зробили хлопця злим чи жорстоким, але сприяли його загартуванню. Він став сильним фізично та морально.

Батько Ригор — хороший чабан, але він має неабияку ваду — пияцтво. Прадідом Данилом йому була дана така характеристика: вічно п’яний та ледачий, а ще занадто гордий.

Також Ригор мав неабиякий голос. Його співи зводили нанівець всі його капості та гострі вислови, бо люди не могли його наслухатися і все пробачали.

Мати Ригориха
Ригориха безперестанку працювала по господарству. Непросвітні злидні, голодне життя, чоловіча пиятика забирали останні життєві сили жінки, через це все жінка часто гірко плакала. Певно, саме в цьому причина жорстокості жінки до власного сина. Він часто отримує на горіхи від матері, бо кидав сестричку Вустю, яка ще була дуже малою і яку він повинен був глядіти.

Та позитивні риси жінки все ж переважають: працьовитість, охайність. Ще жінка вміє гарно малювати. Навіть ходить на запрошення до людей для прикрашання малюнками печей. А двір вони мають, хоч найбідніший, та уквітчаний, чистий, підмазаний та розмальований.

Прадід Данило зображений дуже добрим та мудрим чоловіком. Створюючи цього персонажа, автор вдався до ідеалізації. Прадід любив світ з його красою і передавав це почуття малому правнукові. Він вкладав у нього розуміння того, що цінний абсолютно кожен життєвий момент.

Старому були відомі не лише звичаї та обряди, а й таємниці живої та неживої природи, прикмети. А ще з його вуст часто линули пісні, казки та приказки.