Коли роман "Біллі Саммерс" називають нетиповим для Кінга, то мають на увазі в першу чергу тематику, тоді як фірмовий стиль письменника звісно нікуди не дівся. Втім, сказати, що Кінг обрав зовсім новий для себе жанр теж не можна, хоча б через трилогію про Біла Ходжеса. Тим не менше у романі автор і справді зібрав найбільш рідкісні для своєї творчості тропи, зокрема це "крутий" головний герой, на противагу звичним кінгівським невдахам. Саме на честь головного персонажа і названо твір. Біллі - найманий вбивця, колишній снайпер морської піхоти й мріє писати книги (так, все ж Кінг поєднав персонажа з однією з трійки своїх провідних професій). Він спокійний, стресостійкий, та при цьому не видається надлюдиною, як у випадку з тим же Роландом із циклу "Темна вежа", а за типажем скоріше нагадує свого колегу Барбару з роману "Під куполом". Зав'язка роману досить клішована: це остання, найбільша справа Біллі перед виходом на пенсію, проте Кінг як завжди компенсує її нестандартною реалізацією й цікавим стилем оповіді. Тут є все, за що читачі полюбили письменника, але при цьому історія сприймається свіжо, а сам процес читання протікає легко, так що доводиться змушувати себе зупинятися й розтягувати задоволення. Книга вигідно виділяється на фоні решти з нового доробку, певна клішованість, їм притаманна, обіграна вдало на цей раз, а новизна нівелює суто кінгівські кліше. Серед мінусів у романі неточності в описі військового минулого героя, а також традиційні для автора недоречні еротичні сцени. Книга точно не є прохідною, попри жанрову приналежність, і після прочитання лишить емоційний післясмак.