Хто просив мене її читати, от скажіть?! І так не в захваті була від великих собак - любові не додалось аж зовсім.
От вміє дядечко Кінг по крупинці, додаючи героя до героя, подію по події, дрібничку до дрібнички, вивести сюжет до моменту, що промає холодом від жаху та змушує волосся вставати струнко!)
Сукупність, здавалось би, звичайних подій – втеча в інше місто матері й сина від чоловіка-тирана, коханець з прибабахом на всю голову, чоловік, якому треба на тиждень у відрядження, зламаний автомобіль, бажання сина поїхати з мамою до майстерні по ремонту авто, мандрівка тихим містечком, тихими вуличками на ремонт до знавця своєї справи, до дивного механіка з золотими руками та мімішним песико Куджо – сенбернаром лапочкою…. лапочкою, що волею випадку інфікується сказом, в мозку якого всі, хто його оточують, стають джерелом болю, стають ворогами, а вороги мають бути знищеними...
Мати, дитина, спека, авто з якого не вийти, безлюддя та безпомічність і Куджо, пес з червоними, налити кров’ю, очима, що терпляче чекає, коли ж відчиняться двері і пасажирка чи її дитина вийдуть з авто. Протистояння сили волі, страху та люті. Боротьба слабкої жінки та скаженого пса, битва матері за виживання своєї дитини. Фінал вас вразить і точно не залишить байдужими. Банальність ситуації, в яку потрапила жінка, лякає силою страшних наслідків.