Чайка Джонатан Лівінгстон

Історія, яка може відгукнутись для більшості. Коли тебе не сприймають всерьоз через те, що ти відрізняєшся від інших. Через те, що не такий.

Саме з цим зіткнувся чайка Джонатан Лівінгстон. Він чужий серед своїх. Він, як «біла ворона». А все тому, що в нього була велика любов до польотів. Його не влаштовувало те, що задовільняло інших. Чийсь максимум думок - його мінімум. Через це чайки виганяють його зі зграї, але навіть це його не зупиняє і врешті решт він вдосконалює себе.

Джонатан - це приклад того, що ми ніколи не повинні здаватись і маємо слухати своє внутрішнє я. Якщо ми думаємо, що чогось досягнемо, то це обов'язково трапиться. Навіть якщо ніхто не вірить. Головне вірити в себе. Віра в себе - шлях до перемоги.

Річард Бах дуже добре підкреслив саме позитивну сторону цього твору та його посилання. Незважаючи на те, що чайки з Джонатаном вчинили погано, немає поганого післясмаку, адже оптимізм чайки просто вражає. Він ніколи не здавався і досягнув всього, що хотів.

Якщо вам буде здаватись, що руки опускаються, то дуже раджу прочитати цей твір. Він невеличкий і дуже змістовний. Легко читається та залишає тільки хороші емоції. І багато чому повчає.