Складна. Дуже і дуже складна історія про дуже складні речі. Історія, від якої хочеться просто громко і довго плакати через усвідомлення того, що все це відбувалось в реальному житті і все, що описано в книзі засновано на реальних подіях.

Концтабори. Голод. Холод. Знищення.

Чотири слова, якими можна описати цю книгу. Історія про дев'ятирічного хлопчика Бруно, який пізнав ті речі, які він ніколи не мав пізнати. Як і всі інші, хто опинився в таких самих обставинах.

Болюча історія. Сюжет наповнений склом, але, на диво, дуже просто читається. Я прочитала за один вечір і потім дуже довго про неї думала. Вона не відпускає і закарбовується в пам'яті і серці назавжди.

Більше за все я плакала над ситуацією з дідусем.. Я не можу читати або дивитись про те, як знущаються над літніми людьми. Особливо при таких умовах, які були в цій книзі.

А ще остання фраза : «Звичайно, усе це сталося дуже давно й ніщо подібне більше не станеться. Не в наші дні й не в нашу історичну добу.»... Хто ж знав, що в наші дні й нашу історичну добу можуть відбуватись теж такі жахливі речі.