Десь з середини цієї книги я знала, що писатиму на неї рецензію.
Після прочитання декількох оглядів і розборів на YouTube знала, що рецензія буде уривчаста і кострубата. Але в мене вже були хороші (за стилем написання) рецензії на фігові книжки, нехай тепер буде фігова рецензія на хорошу книжку.

Тож Ілларіон Павлюк, "Я бачу, вас цікавить пітьма"
Книга, після якої мені стало сумно, що я геть не вмію справді ЧИТАТИ.
Не просто слідкувати за сюжетною лінією, а от прям розуміти, що намагається донести мені автор в кожній деталі.
Я не впізнала 2/3 алюзій, метафор і пасхалок, які були дбайливо зашиті в оповідання.

Книга позиціонується як трилер-детектив, але по факту читати її можна на багатьох рівнях, тому не обов'язково бути "підготовленим" для неї.

Особисто я спочатку читала її як детектив, але згодом перестала намагатися вгадати, хто злодій і прийняла позицію головного героя про те, що в принципі, все одно, хто в цьому селищі ман'як, вони всі настільки їбобо, що навіть не варто розбиратись, простіше спалити все під нуль (щось нагадує нам, правда ж?)

Я справді заздрю людям, які змогли читати її комплексно. З детективною лінією, з розумінням, ДЕ НАСПРАВДІ відбувається сюжет, хто є герої і т.д. Для цього я спробую перечитати її знов, не відволікаючись на детективну лінію.
Навіть уявити боюся, скільки разів буду казати сама собі "ну точно, це ж очевидно було, як я одразу це не помітила?" 😂

Я не впевнена, що найближчим часом читатиму інші книжки цього автора (мозок зараз вимагає щось простіше), але книга справді варта бути в кожній домашній бібліотеці. Щоб повертатися до неї і смакувати, як хороше вино. Щоб насолоджуватись майстерністю володіння словом. Щоб розчаровуватись в людях і знов зачаровуватись ними.

А одразу після читання рекомендую пошукати інтерв'ю з автором, де він розказує історію написання цієї книги. Він дуже цікава і гідна людина, правда. Може навіть цікавіший за свої книжки)

Хто вже читав - постукайте до мене в коментарі чи особисті, я думаю нам буде що обговорити😉