Все, що мені потрібно було знати, щоб вчепитися в цю книжку обома руками - вона про події в Афганістані. За тридцять один рік від останнього дня, радісно-сумного, коли літак переніс мене з планети Афганістан на планету, тоді ще, СРСР незрозуміла ностальгія незмінно поверталася, нагадуючи, що з тією країною я пов'язаний довічним ланцюгом пам'яті, тобто, намертво прикутий і не без того, щоб перед лицем справжніх корінних афганців, визнавати всю неправомірність свого перебування на їхній, Богом данній їм землі. Події, описувані в романі, стосуються найостаннішого періоду з 2001 до 2014 року. Треба ж тобі так статися, що саме у 14-му афганський бумеранг повернувся і вдарив по потилиці вже на рідній землі! Щодо компетенції автора: колишній офіцер (може недоречно казати "колишній"?), морський піхотинець (іронія долі - морський в Афгані), учасник п'яти експедицій не тільки там, але й в Іраці, ну і таке інше... Діючий журналіст і автор двох романів про війни. Достатньо.

Прочитавши дві третини книжки, з нетерпінням ділюся враженнями. Мало сказати, що кожен сюжет постає кольоровими картинками. Автор піднімає завісу над явищами, про які ми, шураві, ой як здогадувалися. Відчували спинним мозком, що й після виведення радянського окупаційного контингенту нескорена країна не зазнає довгоочікуваного миру. Хитросплетіння інтересів різних країн, орзброєних угруповань, племен і лідерів - це котел перегрітий на багатті. З одного боку - стійкість і відвага людей, які поставали проти могутньої армії іноді з доісторичними бурами. Нехай не тільки з бурами. Що там? Калаші, ДШК, гранатомети і ракети, які запускали з саморобних направляючих. Воювали моджахеди, скажу прямо, не в тих умовах, щоб називати їх комфортними. А ті, що з легкої руки стратегів і тактиків іменувалися як "зелені", власне, місцеві збройні сили демократичного Афганістану, довірою у нас не користувалися. Не зрозумілий європейцю менталітет, влучно охарактеризований крилатим висловом "Схід - тонка справа" яскраво зображено в книжці. Тут попри власний досвід я не візьмуся охарактеризувати образ пересічного афганця. Погодимося, що і там люди є різні. Хоча окремі сталі риси, виділені Акерманом, все ж знакові. Головний герой роману - молодий пуштун Азіз, зазнавши втрат у родині через діяльність талібів, за неписаним законом пуштунів має здійснити помсту і тим усунути несправедливість. Справа честі, до якої чутливі деякі люди у військовій амуніції, готові допомогти здійснити справедливий суд. Таким чином, ставши месником вже у якості солдата одного з угруповань, що фінансується американцями, Азіз бере участь у боях і переживає деякі метаморфози, бо він не з тих, хто вимикає мозок, зосереджуючись лише на виконанні наказів і на власній меті. Насправлі, межа між поняттями "наші" і "вороги" не є чіткою лінією. В американській стратегії прийняті умовності, які діють під час війни. Так синім кольором на картах позначають дружні підрозділи, зеленим нейтральні, червоним ворожі і жовтим невідомі. Комбінація інтересів нерідко призводить до неприродньої взаємодії між, наприклад, синіми і червоними. Так, неписаний кодекс честі пуштунів ми могли би ставити у приклад, як і закони гостинності на Сході. З іншого боку, поняття совісті бувають настільки пластичними, що наперед виходить ніщо інше, як власний меркантильний інтерес. Коли Азіз усвідомлює, що особи, наділені хоч малою владою, більше грають власну партію, він, врешті, позбавляє життя як того, проти кого вперше взяв до рук зброю, а тоді й тих, на чиєму боці він воював. Нехай не дивує художній поворот подій, в якому "зелені", за підтримки "синіх", воюючи проти "червоних", виявилися фактичними спонсорами тих самих "червоних". А трагізм ще й у тому, що знаходячись на лінії зіткнення двох ворогуючих сторін, будь який наймиролюбніший кишлак не може лишатися нейтральним. Сторони застосовуватимуть такі інструменти впливу, за яких будь який вибір буде згубним для мешканців. Отака-то інтрига, дорогі мої. Читайте, за можливості "Зелені проти синіх" Елліота Акермана, бо це роман, який розширює світогляд і деякі риси ми можемо навіть знайти в нашому європейському суспільстві.