Чергова книга, прочитана мною, в якій описані трагічні події ІІ світової війни. Авторка показує її із іншої сторони - це книга про війну очима німців. При написанні книги Е.М. Вайсман опиралася на родинні факти - реальні події, які стосувалися її родини наявні в романі, але авторка в більшій мірі у написання книги внесла великий об'єм художнього вимислу.

В центрі уваги твору німецька родина. Звичайна сім'я, яку ніхто не запитував: "Чи бажають вони оголосити війну всьому світу?". Це історія про тих, які не підтримували нацистську політику. Та чи могли вони опиратися меті Гітлера? Піти проти тих, які вважали, що необхідно очистити арійську кров, винищити всіх решту та залишити чистих нащадків?

"Сливове дерево" - ця історія про те, як ламалися людські долі. Про те, як звичайних чоловіків зобов'язали і відправляли на фронт, найчастіше без їх волі. Книга про те, як мирне населення переживало бойові атаки.  Книга про винищення євреїв та жахливі умови проживання в концтаборах. Книга про те як німецькі дівчата були жертвами сексуального насилля з боку радянських солдат. Книга про те як наприкінці війни есесівці, уникаючи військового трибуналу, спалювали свої членські квитки нацистської партії та розживалися посвідченнями регулярних військ, нібито пройшовши службу на східному фронті, а не наглядачами у концтаборах. Книга про те, як будучи без власної волі на фронті, переживши радянський полон, бути покараним та звинуваченим у нескоєних вчинках. Ця історя також про відчуття провини німецького повоєнного суспільства.