Серія «ДШіТ» зачарувала мене своїм оформленням, тож я вирішила познайомитись детальніше з Фейрою, світом фейрі та інших фентезійних істот. 

Розпочинати читання «Двору шипів і троянд» точно варто, якщо вам подобається фентезі та його підвид - роментезі. 

У книзі ви зустрінете чимало цікавих персонажів (як от суріель). Не всі вони будуть добрими та товариськими, але всі оригінальними і запам‘ятаються надовго. 

Головна героїня Фейра зростає як персонаж і за її розвитком цікаво спостерігати. А завдяки тому, що Сара Маас плавно знайомить нас зі світобудовою, книгу легко читати. Перша книга за розвитком подій повільніша, ніж наступна, але теж цікава. 

Авторка розділила народи людей і фейрі стіною. Навіть зробила їх, якщо не ворогами, то й не друзями точно. Відкритого протистояння не було, але обидві сторони намагалися не переходити на територію один одного. 

Тому, під час читання було дивно, чому ж батьки Фейри назвали так свою доньку, якщо ім‘я співзвучне з народом Фейрі, який люди недолюблювали. 

Для тих читачів, хто вже перенаситився фентезі, раджу відкласти читання на потім, бо в такому випадку ДШіТ навряд чи сильно вас здивує. Хоча мене дуже навіть здивував. Особливо у фіналі першої частини і на початку другої. Відчуття були такими, наче все, до чого звикла під час читання, перевернулось з ніг на голову. 

Щодо любовної лінії, то протягом наступних частин вона значно трансформується. І персонажі покажуть себе зовсім з іншого боку. Після прочитання серії персонажі ще довго не відпускали, важко було родзпочати читати щось нове. Навіть тепер, подумки я часто повертаюся у «Двір шипів і троянд», згадуючи з чого усе розпочиналося.