«Рукописи не горять!» Такою є одна з цитат із цієї безсмертної книги. Читала її двічі у школі, потім - в університеті, але розумію, що досі не можу осягнути всієї глибини даного твору. У даний період мого життя для мене найбільш близькою є любовна лінія твору - справжнє кохання жінки (Маргарити) до чоловіка (Майстра), готовність пожертвувати собою заради кохання і наповнення їхнього життя змістом. Проблема митця в умовах, коли твій талант не цінують, а особисто тебе принижують. Чимось схоже на сучасні реалії, і не лише України, коли багато талановитих митців і науковців, які не мають звʼязків, змушені шукати підробіток і погоджуватися на будь-яку роботу заради виживання. Квартирне питання, яке зруйнувало жителів одного великого міста. Людська жадібність і пиха, - на тлі повсякденних практик і «цінностей» людей навіть Воланд здається людянішим і чеснішим, живе за поняттями і має якісь принципи і установки. І насамкінець: «Аннушка розлила олію». Значить, ми не можемо змінити нашу долю, що б ми не робили.