Співець кохання

Так мало ми знаємо поезій Андрія Малишка. У всіх на слуху вічна «Пісня про рушник» і «Вчителька». Справжні хіти, інакше їх не назвеш. Навіть якби Малишко написав лише ці два твори, то став би класиком. Однак у нього чимало інших поезій, головним мотивом яких є любов - до рідної землі- рідного краю («Стежина»), до України загалом («Україно моя»), до матері («Пісня про рушник») й кохання до дівчини («Ти знов мені наснишся»). Я звернула увагу на те, що багато поезій писалося як пісня, тому можуть виникнути питання до римування. Може здатися, що рима є банальною, а зміст не дуже глибоким, власне, як часто і буває у текстах до музики. Якщо ж оцінювати всю збірку, то вона сповнена тепла і доброти. Читаєш - і на душі стає так легко. Нібито невідомо звідки виринає бажання кохати і бути коханим, зʼявляється надія на краще майбутнє. Особливо в наш час війни поезія Малишка звучить інакше, та сама «Пісня про рушник» може набути нових мінорних ноток, адже мати може проводжати сина на війну і давати йому рушника. Хоча я все одно вірю, що світло переможе темряву, й вірші Андрія Малишка якраз і несуть це світло добра.