Ми, живі

Айн Ренд показує як політична система осідає всередині людини. Пилом розчарування, порухами надії, актами непокори. У центрі книжки — зіткнення особистості з машиною, яка ненавидить будь-яку індивідуальність. Але Ренд не малює героїв недосяжними. Вони живуть у тріщинах між страхом і сміливістю. Місто, люди, застиглі черги, згаслі квартири — усе здається живим простором, який стискається довкола героїв. Ренд пише так, що атмосфера стає ще одним персонажем — байдужим, але всюдисущим. Ідеї роману народжуються в повсякденних виборах. Авторка показує свободу як особисту відповідальність за власні бажання. Любов, дружба, амбіція — усе в цій книжці триває всупереч, а не завдяки. Саме тому трагізм тут такий виразний. Персонажі не падають під тиском системи, вони згорають, намагаючись зберегти внутрішній вогонь. “Ми, живі” — це не історія про перемогу чи поразку. Це історія про ціну існування, якщо не зраджувати себе.