І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану. Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, пести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу. А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи: «Ні, я його не знала!»