Зів'яле листя | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Зів'яле листя — про що книга та чи варто читати

5
Ваш голос: Немає Середня: 5 (2 оцінок)

Анотація: 

“Зів’яле листя” з перших поетичних рядків і до останніх дарує читачам нагоду розгорнути власне бачення любові. Перед нами чи не перша спроба художньо візуалізувати ліричні переживання поета, яку запропонувало наймолодше покоління львівських художників. (Автори художнього оформлення – талановиті митці Романа Романишин і Андрій Лесів.) Унікальність цього видання передусім у його композиції: сторінки оздоблені автографами поезій „Зів’ялого листя”, що знайдені в архівах Києва та Львова. У книжці збе-режено всі коментарі І. Франка до його поезій. Поетична збірка мимоволі нагадує альбоми початку ХХ століття із дбайливо вкладеними сухими рослинами. Книжка багато ілюстрована світлинами жінок епохи Франка.

Тематика: 
Видавництво: 
Рік видання: 
2009
ISBN: 
966700755-3

Рецензії та відгуки на книгу (3)

"Зів'яле листя" - це збірка ліричних віршів, пронизаних прекрасними образами в суміші з тонкими філософськими роздумами автора, який, по суті, і є основним ліричним героєм основної частини творів. Це інтимна лірика, інакше кажучи - вірші про кохання.

вподобати
0 користувачів вподобало.

класна
вподобати
0 користувачів вподобало.

Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? Хто взнає, який я чуття скарб бaгатий В ті вбогії вірші вкладаю? Ті скарби найкращі душі молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками. І. Франко Я обожнюю лірику Франка! Милозвучна! Торкається серця!
вподобати
0 користувачів вподобало.

Цитати (1)

І ти прощай! Твого ім'я Не вимовлю ніколи я, В лице твоє не гляну! Бодай не знала ти повік, Куди се я від тебе втік, Чим гою серця рану. Мене забудь швиденько ти, Своїх діток люби, пести, Будь вірна свому мужу! І не читай моїх пісень, І не воруш ні вніч, ні вдень Сю тінь мою недужу. А як де хтось мене згада, Най тінь найменша не сіда На вид твій, квітко зв'яла! І не блідній, і не дрожи, А спокійнісінько скажи: «Ні, я його не знала!»
вподобати
2 користувачів вподобало.