Химерна проза постмодерного звучання. Книга з декількома лініями та цікавими образами, однак, як на мене, авторка надто захоплюється сексуальною орієнтацією своїх героїв. Один з них - нібито хлопець, релігійна людина, однак мав гомосексуальні стосунки зі священником, а потім взявся жити з дівчиною, але при цьому одягав її сукню. Як подібний герой міг зʼявитися в католицькій Польщі - не знаю, можливо, це виклик авторки консервативному польському суспільству. Чи ще один епізод, коли на прикордонні Німеччини і Польщі було знайдено труп, і працівники служб, аби не мати клопоту, перекидали його на кордон сусідньої країни: поляки - німцям, а німці - полякам. Напевно, пані Токарчук така історія подобається, особисто ж мені було трохи лячно і неприємно. Авторка пише талановито, цікаво, однак, прочитавши три її книги, я так і не зрозуміла, що саме вона хоче сказати своїми творами, яку ідею донести. Форма є, а от до наповнення є великі запитання. Принаймні в мене.