Книжка є в прямому сенсі щоденником, який вів власник невеликої букіністичної книгарні в шотландському містечку Віґтаун, яке називають столицею книги. В еру комп'ютерів, смартфонів і амазону книгобізнес уже не приносить таких прибутків, як 50 років тому, тому Шон крутиться як може. Не може собі дозволити працівників на повну ставку, тому кілька днів на тиждень до нього приходять Нікі і Лорі, є сезонні і тимчасові працівники. Шон постійно поповнює запаси книжок, йому пропонують книжки різні люди. І він купує то 300 книжок по рибальству, то 1000 про залізниці, то популярні томи від пінгвіна, то ще щось, на що б я ніколи і уваги не звернула. І так день за днем він описує свої щоденні клопоти і радості. Цікаво, що він не надривається на роботі, викроює собі час почитати книжку в робочий час, їздить на риболовлю, навідати сестру, поплавати в морі. Родзинки щоденнику додає щоденне вказання кількості покупців, сума на касі (від 30 до 1000 фунтів), і кількість онлайн-замовлень і знайдених книжок. Особлива родзинка - що автор вказує, що ж саме замовляли онлайн, серед них дивні назви на кшталт "Залізничний розклад в Ґлазго 1865 року". Цікаво, що в фейсбуці є сторінка книгарні, і можна зайти і побачити, як виглядає Шон і його книгарня. Загалом книга дуже одноманітна, на протязі всієї книжки одне і те ж - такі-то покупці, стільки-то, їздив у сусіднє місто, у вдови купив три ящики, Амазон понизив наш рейтинг, готуємось до фестивалю і т. д. Тому мені особисто було нудно її читати і не дивлячись на мою улюблену книжкову атмосферу, всі ці нудні факти мене добили. На жаль, 2 з 5.