Відгук про книгу: Маленький грішник

Це найстрашніший приклад токсичної педагогіки страху. Коцюбинський геніально препарує механізм, як ми, дорослі, підміняємо поняття: замість того, щоб вчити дитину розуміти світ, ми вчимо її боятися власної природи. Дмитрик - це не грішник. Це дитина з абсолютно здоровими, вітальними потребами: з'їсти ласощі, вирватися з душної хати на волю. Але система виховання: бідність замішана на релігійному догматизмі матері таврує ці потреби як злочин. Хлопчика вбила не хвороба. Його вбило гіпертрофоване почуття провини, яке в нього дбайливо вклали. Це страшний урок для нас: коли ми вимагаємо від дітей "святості" і "зручності", ми ламаємо їхній інстинкт життя. Дмитрик помер, бо повірив, що бути живим - це гріх. Як вчитель, я бачу тут трагедію втраченого дитинства, яке принесли в жертву фанатичному "так треба".