Низько вклоняюся пам’яті видатного письменника Валер’яна Підмогильного, його сміливості та його майстерності. Проте, оскільки я вже пишу власний відгук на його роман «Місто», то все ж висловлюся як є. Книга читається вкрай важко. Складна для розуміння побудова речень, застарілі слова, які уже давно не вживаються, задовгі нудні описи – все це спиняє на кожному рядку. Особливо мені не сподобалася психічна нестабільність героя – то він любить, то страждає, то жениться, то кидає дівчину. Може в тому і задумка геніального автора: передати складнощі внутрішнього світу сільського хлопця, що раптом опиняється у Києві. Не знаю.. Так само однозначної думки не можу скласти і про сам сюжет. В цілому це цікава історія і сміливий формат для того часу загалом. Чи потрібно читати? Так, однозначно. Твір порушує складні питання, що актуальні і нині, але отримати задоволення від прочитаного не вдасться. Це точно.