Відгук про книгу: Ніч у Лісабоні

Перечитувати романи Ремарка зараз - це наче пройтись гострим лезом собі по долоні: відчути біль і дивитись як стікаєш кров’ю… Події в книзі відбуваються в 1942 році в місті Лісабон. Саме тут іммігранти чекають на свій шанс отримати візу у вільну від війни Америку. Головний герой - немає імені ( що досить не звично для таких творів), він німецький біженець, який блукає нічний містом в своїх думках про те, як вибратись до омріяного краю. Несподівано, він натрапляє на чоловіка, який дає йому цікаву пропозицію: паспорти для виїзду для нього і його дружини в обмін на одну ніч розмови про його життя. Коли цей чоловік розповідає свою болючу історію, про своє кохання, про знущання гестапо, про зраду і втрати - серце розвалюється на друзки. Бо автор не романтизує війну, він показує кожен її химерний слід, який вона лишає на кожному, хто проходить повз. Ця історія тримає в напрузі і певному смутку.. Розумієш, що в цій історії Лісабон - це зовсім не про місто загалом, це про той свій останній шанс, яким ти просто мусиш скористатися, покладаючи всі свої надії на здійснення бажаного. Після прочитаного, історія ще довго тримає тебе і не відпускає, бо розумієш і бачиш певні паралелі в сьогоденні. Мені від цього вкотре боляче… Тепер думаю, коли наважусь взяти ще одну з його історій для перечитування..