Як і всі романи пані Гарріс, даний також апелює до естетичних почуттів читача й має гастрономічний відтінок. І нібито є головний герой - письменник, але насправді ним виступає ожинове вино, як спогад про дитинство і про гармонію із собою. Додам, що місто Ланксне фігурує у тетралогії про шоколад, тож, напевно, дану книгу слід розглядати, хоч і як окремий твір, однак із натяком на поєднання із героями іншого циклу. І як тут не згадати «Людську комедію» Бальзака, де герої кочують з одного твору в інший?!