Я всю книгу ніби подорожувала разом з автором та його другом Яном. Так майстерно, легко та реалістично автор пише про свої пригоди подорожуючи Південною Америкою та на острів Пасхи. Власне вони і їхали для того, щоб побачити зорі над островом Пасхи. В уяві так і бачиш всі ті локації, пустелі, піски, всі ті поселення, аеропорти, людей. Так цікаво було читати! Місцями було дуже-дуже смішно. Я чесно і від усього серця співчувала Максу і Янові, коли вони загрузли в пісках орендованою машиною, відковувались, а потім пішли пішки пустелею шукати допомоги. Також співчувала автору, коли у нього були проблеми з травленням (хоча це було і смішно водночас). Було легко, весело, цікаво і дуже-дуже пізнавально.