Відгук про книгу: Щоденник з полону

Це реальна історія, реальної людини від якої серце набирає шалених ритмів, душа плаче, очі печуть від сліз, мурахи біжать шкірою! Книга описує реальні події та спогади автора, який провів у полоні рік, походячи через важкі випробування. Сама по собі книга маленька, шрифт чудовий і комфортний, але їі не почитаєш як «чергову книгу», бо автор зафіксував страшенно болючий досвід, який зазвичай людська психіка намагається заблокувати. Читаючи, ти постійно відчуваєш ту чорну, похмуру, задушливу атмосферу полону. Уявляєш оті нелюдські умови не життя, а існування, коли лише спогади про те, що тебе люблять і чекають вдома, не дають перетворитись на овоч. Автор дуже детально описує побут полону : брак їжі, постійний холод, втрата відчуття часу, постійні знущання, катування. Коли тебе усіма способами намагаються зламати. Але автор наголошує, що найважливіше там - залишитися людиною, навіть якщо здається, що це кінець. Книга написана без пафосу, що робить текст більш щемким, щирим. Читаючи історію очевидця, розумієш, що це лише один голос, який пише не тільки від себе, а від імені тисяч, яких ми ще не чули, а яких вже ніколи не почуємо. Присутній в книзі і гумор, як форма внутрішнього спротиву, бо без нього можна було зʼїхати з глузду. Це різний гумор: інколи він допомагає зняти напругу , підтримати побратимів, щоб не зламатися духом, інколи це гумор із сатирою, коли автор висміює обмеженість ворогів, їхню тупість і дурість. Книга емоційна і глибока книга! Її повинен прочитати кожен українець! Вона дає можливість хоч частково зрозуміти, через що проходять наші захисники і наскільки високою є ціна нашої свободи! Після прочитання залишились двоякі відчуття. З одного боку радість, що автор вижив, повернувся на рідну землю, вдячність - за силу, чесність, правдивість, щирість. З іншого - гнів через те, що в сучасному світі ми маємо такий страшний досвід.