Романом це назвати тяжко. Тут мало слів, мало описів, ще менше діалогів, уявляти треба значно більше. Отже, у чоловіка була дружина і хороше життя з нею, але ні, тягне на сторону, на якісь пригоди, та ще й туди, де точно нічого не вийде. Безглузде якесь життя виходить: маючи все, мріяти про недосяжне і непотрібне, і коли вже пізно, зрозуміти, що справжнє щастя було не за океаном, а поряд. У автора вийшла така романтична замальовка про життя у Франції в середині 19 століття. Немає детальних описів і діалогів, все легко, побіжно, мазками, натяками. Героїв як таких теж нема і характери їхні не розкриті зовсім. Якщо книжку дописати, міг би бути цілісніший і цікавіший твір. Радити не буду. Враження після прочитання - це "недо". Недостатньо романтично, недосить цілісно, недосказано, недописано. Як отой чай, що на чайній церемонії п'ють. Кажуть, що то чай, а насправді вода, яка злегка пахне чаєм. Книжка для мрійливих фантазерів, які в уяві домалюють те, чого не сказав автор. 3 з 5