Ще одна книга про звірства нацистів під час Другої світової війни. Але крім цього вона про людей, які в найтяжчих обставинах свого життя не втрачали віру в Бога. Насправді, саме духовних думок в таких книжках майже немає, тому мені став цікавим такий бік. Коррі розповіла справжню історію своєї сімʼї. Спочатку історія починається дуже душевно та атмосферно, про лад в їхньому будиночку, про роботу в майстерні з годинниками. Про батька, який кожний ранок починав з того, що читав Біблію перед сніданком всій сімʼї та молився. Коли почалась війна, Коррі і її сімʼя стають членами руху опору і допомагають в переховуванні євреїв. Цим величезним ризиком на який вони пішли, вони спасли чимало життів. Та одного разу їх заарештовують і вони потрапляють з тюрми в концтабори. Здавалось, як можна зберегти віру в те в Бога в таких умовах? Але Коррі показує своєю історією та історією своєї сестри іншу сторону- те як вони кожен раз знаходили Бога в таких жахливих моментах. Ця історія і про те, що самотужки ти ніколи не зможеш пробачити своїх катів, тільки з Богом ти зможеш віднайти цей спокій та прощення. Мені дуже запамятався момент, коли після закінчення війни багато німецьких сімей втратили своє житло і їх влаштували жити в деякі колишні концтабори, лиш зробивши їм кращі умови. Якщо цікавитесь такииʼми історіями то однозначно книга варта уваги. В кінці книги є декілька питань для самоаналізу та місце щоб записати відповіді на них.. В контексті війни яка триває і тої ненависті та болю, зо ми перреживаємо кожного дня - вони є досить актуальними.