На початку книги мені дуже сподобались слова від Сафона про те, що ця книга одна з його улюблених. Це одразу по особливому налаштовує на читання книги. З усіх його книг, цю прочитала останньою і для мене це був щемливий момент, бо нових книжок від нього більше не буде... Отже, події розгортаються 1980 року в Барселоні. Читаючи твори Сафона не можливо не відмітити його особливу любов до цього міста. В майже кожному своєму романі він дивовижно і майстерно змальовує це місто так, наче це ще один герой роману. Барселона неначе дихає, живе і ховає в собі свої моторошні таємниці.

Зазвичай я не люблю книжки,які є додумуванням біблійного сюжету.Але натрапивши на цю книгу в бібліотеці стало цікаво як автор змалював Марію.Сама книга це більше монолог, сповідь літньої матері Ісуса. Після розпʼяття Христа вона живе самотньо, хоч автори Євангелія не залишають її саму і намагаються надати допомогу в їжі та житлі. Але вона цю допомогу приймати не хоче, оскільки взагалі відмовляється вірити в усе, що трапилось напередодні. Напевно, ця книга проба автора дати нам можливість подивитись на Діву Марію якби вона не повірила тому, що її син- справді Месія і Син Божий.

Книга досить тяжкувата, але я б не назвав це трилером. Але читати було достатньо цікаво. Якщо в двох словах, то історія подана нелінійно. Постійно здійснювалися стрибки у часі. Один розділ маємо в теперішньому часі, другий вже десь за пів століття назад. Спочатку це плутало, змушувало по кілька разів перечитувати, щоб зрозуміти хто є хто. Але ближче до середини книги я звик до подібного стилю історії. Незважаючи на досить складну для мене тематику, я не відчував себе профаном. Мені були зрозумілими всі аспекти материнства, які розкривалися в історії.