Це зараз ми вважаємо Боккаччо класикою, а у період Відродження дана збірка новел розглядалася не інакше як бульварне чтиво, несерйозне та еротичне. Унікальність цієї книги в тому, що можна прочитати лише якусь одну новелу, яка за змістом є окремим твором. На жаль, сучасні режисери взяли до уваги лише еротичні новели і створили кінофільми та вистави, а от новели антиклерикального спрямування призабули, бо на такому грошей не назбираєш. Тим не менш, слід віддати належне майстерності італійського автора, який своєю збіркою зі ста новел по суті започаткував цей жанр малої прози в Європі.

Одна з книг серії про різні країни, яку пропонує видавництво «Віхола». Однак я б радила більше не цю працю пана Євгена, а його давнішню книгу про Квебек. Саме та книга є блискучою роботою, бо написана на основі власного життєвого досвіду. У рецензованій же книзі пан Лакінський, як на мене, дає багато зайвої інформації з історії Канади, про англо- і франкоканадців. Ці опуси заважають відчути дух Канади. Власне, прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що до Канади ні за що жити не поїду. Там холодно. Там є проблеми з громадським транспортом. Багато мігрантів. Черги до лікарів.

Перед нами не стільки твір художньої літератури, скільки журналістське розслідування, із фактами та фото, про серію убивств індіанців у 1920-ті роки. Придбала цю книгу лише через стрічку Мартіна Скорсезе, однак, якщо чесно, і книга, і фільм більше розчарували. Немає тої інтриги і несподіванки. Хіба що цікавим є опис колориту життя осейджів, їхні звичаї та ментальність. Книга більше призначена для істориків та етнологів, які можуть проаналізувати унікальні світлини та зробити відповідні висновки.

Надзвичайно важка до читання історія румунського німця Леопольда, який мусив пройти фільтрацію у радянських концтаборах по завершенні Другої світової війни. Так сталося, що табір було розміщено в Україні. Чимось стилістика оповіді нагадує Шаламова і Солженіцина, однак, як на мене, немає максимальної гостроти. Життя в таборі було нестерпним, але не на межі фізичного виживання, як, зокрема, в ГУЛАГу. Опис сірого повсякдення перегукується з думками про рідну домівку. А повернутися додому Леопольд мусить, бо рідна бабуся благословила його на це.