Василь Шкляр

Сучасний український письменник, політик Василь Шкляр з’явився на світ у невеликому селі Ганжалівка, що на Черкащині. Сталася ця подія 10 червня 1951 року. Його твори відомі та популярні не тільки на Батьківщині, а й за кордоном. Їх перекладено шістьома мовами.

Після переїзду до сусідньої Звенигородки, юний Василь отримує атестат зрілості та срібну медаль за досягнення в навчанні саме у місцевій школі. Вищу освіту отримує в Київському університеті. Щоправда, з рідного філологічного факультету на другому курсі його ледь не відрахували. Річ у тому, що під час роботи у сільській місцевості, що мала назву «трудовий семестр», коли студенти допомагали у зборі врожаю колгоспам, він знайшов снаряд, яким вирішив погратися. Від відрахування його врятувала поїздка до Вірменії. Туди Василь був відправлений для обміну досвідом. Перебував майбутній письменник за кордоном досить тривалий період, а саме до 1972 року. Під час навчання в Єреванському університеті він швидко опанував вірменську мову, і згодом навіть займатиметься перекладами літературної спадщини вірменських письменників на українську мову.

Повернувшись на Батьківщину, В. Шкляр останній рік закінчує навчання в Києві та починає працювати журналістом. У цей час активно пише. Одна за другою виходять друком його збірники малих прозових творів: «Перший сніг», «Де твій Остап, Соломіє?», «Живиця».

Не обділив своєю увагою письменник і маленьких читачів. Саме для них написані «Шовкова нитка», «Черешня в житі» та інші збірки дитячих оповідань.
Протягом десяти років, починаючи з 1988 року, Василь Шкляр займається найбільш небезпечним видом журналістики — політичною та військовою. Неодноразово він перебуває в гарячих точках.

Не першим, але «поміченим» і відзначеним як читачами, так і критиками, став роман автора «Ключ», написаний 1999 року. У цьому ж році Василя Шкляра включають до Асоціації українських письменників, яка була нещодавно перед цим створена.

2003 року було видано ще один відомий твір «Кров кажана».

Як політик Василь Шкляр входить до складу УКРОПу.

Одружений письменник два рази. Має доньку. Хобі: рибальство.

«Залишенець. Чорний ворон»
Найвідоміший твір Василя Шкляра виходив друком 2008-2009 року у журналі «Сучасність». 2009 року він був виданий окремими книгами під різною назвою двома видавництвами. Одна назва звучала як «Залишенець», інша — «Чорний ворон». Це історичний роман. В його основі лежать дані, які підтверджені документально. Події відбуваються на початку третього десятиліття ХХ століття. Група людей, які не хочуть миритися з тотальною владою радянщини борються за Україну та її народ.

На написання цього, без перебільшення, надзвичайного, твору, автор витратив 13 років, але воно було того варте. За 2 роки продажу було розкуплено 300 000 примірників книги. Також твір перекладено трьома мовами.

У 2011 році створена аудіо книга. Також була запланована зйомка повнометражного фільму та міні-серіальної версії, на 4 серії.

Для того, щоб зібрати кошти для знімання створено спеціальний фонд, у який охочі можуть пожертвувати гроші. Охочі знайшлися, адже це буде не просто розважальний фільм, а картина про нашу історію, яка часто замовчувалася та приховувалася.

У 2011 році за книгу «Залишенець. Чорний ворон» Василь Шкляр став лауреатом Шевченківської премії, проте отримати її він не зміг через свої переконання. В. Шкляр, будучи патріотом своєї мови, народу та держави, висловив вимогу про те, що згодиться отримати заслужену ним премію лише тоді, коли посаду Міністра освіти покине Дмитро Табачник. Річ у тому, що останній є визнаним українофобом. Вимога виконана не була.