Ірен Роздобудько - одна з найкращих письменниць сучасної української літератури. В кожному творі є своя мораль, певна ідея, цікаві думки. Цей твір - не виняток.Дуже класно описано цей ліцей "слухняних дружин" та його вихованок, які мають викривлене поняття про реальний світ та зовсім не пристосовані жити в ньому.Проте чоловік для них - то бог. І якраз про таких дурненьких і мріють сучасні мільйонери(та й бідняки теж не відмовилися б), але багатьом, як не дивно, така одноманітність теж набридає.
В книжці достатньо і гумору, і драми. Легко читається. Рекомендую до прочитання.

Часом, щоб продовжувати жити, треба знайти точку відліку.
Ту нову і несподівану емоцію, від якої в тобі знову народиться щось важливе і величне – те, через що ти черговий раз здригнешся і захочеш іти далі.
Ця точка може бути незначною, не революційною для всього людства – вона лише твоя. А весь твій егоїзм полягає в тому, що, збадьорившись, ти потім не можеш пригадати, з чого все почалося.
Адже ця точка віділіку може бути ледь чутною з сусіднього вікна мелодією, запахом чи звичайною репродукцією в книзі. Ти торкаєшся її поглядом чи слухом, і вона пробуджує гребінець хвилі, яка застоялась в тобі, мов у каламутному озері. Хвиля здіймається і виносить тебе на новий берег."