Уся сутність антиутопії розкрита просто геніально у романі, який дійсно є одним з найважливіших творів про суспільство у переламні етапи його існування, - романі "1984". Цей твір створює важке враження, залишає гіркий присмак безнадії та зневіри у людство, у долю, навіть в себе. Джордж Орвелл, звісно, описує все те, що бачив на власні очі, і в цьому є і перевага твору (його правдивість), і , на жаль, актуальність і сьогодні. Час від часу, читаючи про умови життя, а саме: тотальний контроль кожної людини, аж до відеокамер в кожній квартирі та контролю емоцій та міміки, я з жахом ловила себе на думці, що в наш час ми не стільки відійшли від зображуваного Орвеллом суспільства та влади, скільки наблизилися до нього. Контроль владою уподобань у соцмережах, можливість відслідкувати відвідувані громадянином сайти, його дзвінки, розрахунки банківською карткою, опубліковані пости і світлини, знайомства, місця навчання та роботи, поїздки... До останніх сторінок книги мені не вірилося, що автор вб'є їх обох, - тих, хто насмілився не просто жити всупереч системі, не просто мислити та діяти, але і кохати один одного, що було просто фантастично для тих умов. Кінець перегукується з більш пізнім твором, вже пера нашого сучасника, Кузьми Скрябіна, - "Місто, в якому не ходять гроші". Навіть після останньої крапки читач відмоляється вірити, що доля може бути такою жорстокою та глухою до людини. А, може, справа не в долі?