Антологія класики

У другому томі антології знаходимо твори як знайомих авторів (Леонід Глібов, Іван Франко, Марко Вовчок, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний), так і не знайомих чи не дуже розкручених, як Ганна Барвінок чи Олекса Стороженко. Тут і вічні «Каменярі», і «Хмари», і «Кайдашева сімʼя», і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Твори різного спрямування, різних жанрів і форм. Тут і письменники Наддніпрянщини, і Західної України. Але література кінця 18 - 19 століття в основному доволі жорстко описувала тогочасні реалії. Панас Мирний засуджує кріпацтво та демонструє на прикладі Чіпки Вареника, як соціально-економічні реалії роблять із хорошого хлопця розбійника. В Нечуя-Левицького зустрічаємо повість про побут звичайної сільської родини, де з порядного Лавріна і Мелашки бачимо затурканого чоловіка та жорстку жінку, а все - через соціально-побутові обставини. Наприкінці «Кайдашевої сімʼї» Карпо vs. Лаврін бʼються за грушу. А письменник закінчує твір позитивно: груша висохла, і сімʼї помирились, бо далі описувати «битовуху» не було сенсу: дійшло б, напевно, до криміналу, чого не хотілося б. У «Хмарах» бачимо реалії життя української інтелігенції, яка чинила /не чинила опір зросійщенню. У «Каменярах» Франко кличе нас до боротьби зі скелею, що можливо лише в колективі, обʼєднавшись. А в «Грицевій шкільній науці» демонструє реалії, за яких сільські діти могли бути здобувати початкові знання. І смішно, і боляче про це читати. Є в антології і лірика, зокрема Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну», в якій хлопчина просить вітер повіяти в Україну до його коханої дівчини. Мотиви кохання до жінки переплетено з тугою за Батьківщиною і наміром повернутися в рідні краї. А вітер є вільним: він може віяти де-завгодно. Нарешті, доволі органічно звучить «Ще не вмерла Україна» - вічний вірш Павла Чубинського, наш гімн. Тож в антології у доволі цікавій формі представлено відомі і не дуже твори українських письменників кінця 18 - останньої чверті 19 століть; це ціла мозаїка авторів, жанрів, тем. Дотримано й гендерного принципу: є і Марко Вовчок, і Ганна Барвінок. Рекомендую.