Щоб отримати ключі від Царства не обов'язково бути католиком, протестантом чи православним, ним може бути навіть не християнин. Не обов'язково дотримуватися будь-яких релігійних обрядів, бити поклони, постити, співати осанну Богу чи молитися на вервицю. Не обов'язково відвідувати щонедільні богослужіння, давати пожертвування на храм.

Адже не так важливо в яку церкву ходиш, і як часто. Не важливо якому Богу молишся. Ти можеш бути навіть атеїстом. Бо найважливіше у житті - бути Людиною.

Ні, ця книга не про віру, ані про релігію і не про служіння Богу. Ця книга про добро і зло, про правду, про життя.

Є такі люди, які постійно шукають собі місця під сонцем. Вони пристосовуються, хитрують, прогинаються. Не кажу, що це недобре. Так вони хочуть, щоб їм та їхнім близьким було добре.

Але є такі люди, за якими саме сонце йде їм услід. Ось такі й отримують ключі від Царства.

Ці люди не відповідають уставленим канонам, вони постійно ведуть внутрішню боротьбу самі із собою, борються із жадібністю, гордістю, заздрістю. Вони відьнодумці і ніколи не зважають на зовнішні чинники.

В основі роману А. Кроніна - непростий життєвий шлях священика, дивовижну та гідну людину. Людину, яка зуміла подолати складності життя, поневіряння, хвороби, зради і при цьому не зійшла зі свого шляху, не озлобилася, а залишилася вірною своїй релігії, своєму Богу, своїм близьким.

Все життя головного героя твору сповнене смирення, любові до людей, поваги до чужої культури, прагнення надати допомогу кожному хто її потребує, і не лише християнину. Він не прагне слави, кар'єри, не чекає вдячності за свої вчинки. Це його сутність. В цьому він бачить сенс життя.

В часи війни я спостерігаю як риси характеру людей загострилися. Одні стали терпимі та смиренні, а інші навпаки - озлобленні. І здавалося, що наша енергія, наші спільні зусилля мають бути спрямовані на боротьбу із загарбниками, та все ж знайдуться в українському суспільстві індивіди, які готові з'їсти один одного.

Не втрачайте своїх ключів від Царства.