Артеміус і власне альтер-его

Багато хто з нас чудово знає, як це буває, коли хтось бере на себе занадто багато відповідальності, постійно ходить по лезу і намагається самотужки контролювати всі процеси - рано чи пізно система перегорає. От і наш геніальний Артеміс нарешті зламався. Усі ті ігри з часом, крадіжки магії та постійний стрес призвели до того, що в нього розвинувся той самий комплекс - такий собі магічний аналог важкого обсесивно-компульсивного розладу помноженого на роздвоєння особистості.

Тільки уяви картину: крижаний прагматик і кримінальний комбінатор раптом починає маніакально боятися числа «чотири», бо китайською воно звучить як «смерть», схиблено рахує слова у власних реченнях і, що найгірше, випускає на волю своє альтер-его - Оріона. Цей Оріон - повна протилежність Фаула. Він такий собі наївний лицар-романтик, який сипле пафосними цитатами, залицяється до ельфійки Голлі Шорт і абсолютно не здатний на адекватні дії в кризовій ситуації. Це просто розкішний психологічний фінт від Колфера, який показує, що навіть найвидатніший інтелект - це дуже крихка штука.
А криза тим часом розгортається просто катастрофічна. Артеміс зібрав підземне керівництво в Ісландії, щоб запропонувати геніальний проєкт порятунку льодовиків від глобального потепління. Але саме в цей момент із найзахищенішої в'язниці Атлантиди тікає Тернболл Рут - рідний і геть відморожений брат покійного Джуліуса Рута. І тут знову маємо класичний колапс пенітенціарної системи: хитрий злочинець використовує чорну магію та гіпноз, щоб підкорити собі інших в'язнів і влаштувати вендету.
І от патова ситуація: світ на межі екологічної катастрофи, ворог завдає нищівного удару, а головний мозок команди втратив зв'язок з реальністю і грає в середньовічного поета. Тілоохоронцю Батлеру, Голлі та кентавру Фоулі доводиться витягувати всю операцію на власних плечах і паралельно рятувати Фаула від самого себе.