Автор тексту невідомий, оскільки це народний твір. Передавався він з уст в уста, а записаний був 1915-го року в с. Погорілівка Рівненської області.

За родом літератури твір належить до ліро-епосу.

За жанром «Ой летіла стріла» — це балада.

Балада — це жанровий різновид ліро-епосу, що має фантастичний, історико-героїчний або соціально-побутовий характер з обов’язковою наявністю драматичного сюжету.

Тема: сум з приводу смерті вдовиного сина, якого позбавила життя стріла.

Ідея: співчування, жаль за загиблим молодиком, який скінчив свій життєвий шлях занадто рано.

Композиційна будова:

експозиція — в діалозі з’ясовується чому вдовин син помер;

зав’язка — до тіла хлопця підлетіли три пташки — зозулі;

кульмінація — пташки — мати, сестра та кохана хлопця — плачуть за ним;

розв’язка — людина — в пам’яті рідних та близьких навіть після смерті. Хтось пам’ятатиме все життя, хтось — якийсь час.

Художні засоби, використані в баладі: епітет, гіпербола (перебільшення), анафора, метафора, велика кількість зменшено-пестливих слів.

Сюжет балади

В творі розповідається про смерть удовиного сина. Його в полі наздогнала ворожа стріла. Близькі та рідні — у великому горі через цю страшну подію. У вигляді зозуль до вбитого прилетіли три жінки — мати, сестра та дівчина. Не даремно птахами вибрані саме зозулі, бо це символи горя, смутку, тужби за минулими часами, а ще ці пташки символізують овдовілих жінок.

У баладі материнські сльози порівнюються з розлитим Дунаєм, сестрині — з водою в криничці, а «миленька», мовляв, й землі не змочила. Сльози сестри та милої скоро висохнуть, тільки ненці — плакати допоки житиме на цьому світі.