Чужий

Світ, у якому живе головний герой не стільки ворожий, скільки байдужий. Ця байдужість глибша й страшніша за ненависть. Вона не кричить, не протестує, не намагається переконати. «Чужий» — це не історія про злочин чи суд. І не портрет «безсердечного» чоловіка, який не заплакав на похороні матері. Це книга про людину, яка раптом перестає грати за неписаними правилами суспільства. Мерсо — не бунтівник, не герой і не мученик. Він просто не робить вигляду. Його щирість — гола, незручна, беззахисна — лякає інших. І в цьому, мабуть, найбільша провина героя в очах оточення: не в тому, що він убив, а в тому, що не вмів прикидатися. Стиль Камю — скупий, точний, навіть сухий. Прості речення, короткі абзаци, мінімум метафор — усе це підкреслює абсурдність ситуацій, які здаються нормальними лише тому, що ми до них звикли. Камю нікого не засуджує, але ставить під сумнів саму тканину буденного: чому ми живемо саме так? Чому потрібно «відчувати» саме те, що від тебе очікують?